Антиамериканське століття? Частина 3.

23 Сентябрь, 2009 - 12:18 — Критик

Небезпечна привабливість антиамериканізму
Існують дивні функціональні подібності між трьома дискурсами, що го-­ловно формують сьогодні глобальну політику, – антитероризмом, ан­тикорупційністю і антиамериканізмом. Усі три процвітають наприкінці історії, коли в гру не ввійшла жодна універсальна альтернатива демократії та ринку, але розчарування демократією і ринком зростає. Сьогодні демократію можна перетлумачувати чи перекручувати, але відверто їй ніщо не протистоїть. Антиринкові й антикапіталістичні сентименти насолоджуються під-пільним відродженням, але на поверхні вони приймають форми дебатів між Джозефом Стиґліцом та Міжнародним валютним фондом. Те, що використовували для класової боротьби, нині зредукувалося до сварок в університетських курилках. Ці три панівні дискурси – «порожні ящики», легко наповнювані примарними страхами й цинічно розробленими по­літичними стратегіями; кожна є відповіддю на збільшення прірви між виборцями та їхніми демократично обраними елітами. Всі три дискурси можна використовувати для критики статусу кво, не нападаючи при цьому відкрито на демократію чи ринок. Групи з тотально суперечними цілями можуть ставити на службу своїм ідеям усі три дискурси.
Коли на початку 1990-х на загальнополітичній сцені вибухнула анти­корупційна політика, її розглядали як шлях до змобілізування підтримки для поглиблення ринкових і демократичних реформ. Антикорупційні кампанії були розроблені як координована спроба громадянського суспільства та міжнародної спільноти (Світовий банк, МВФ та західні уряди) чинити тиск на національні уряди, щоби забезпечити якісне правління. Антикорупційна риторика, з якою був згідний Вашинґтон та діячі місцевого громадянського суспільства, мала намір відповісти на питання, що ж не так. Народні маси були готові підписатися. Але в результаті політичні змагання зійшли до протистояння між звинуваченими в корупції урядами та опозицією, яка претендувала на трохи меншу корумпованість. Антикорупційні кампанії підірвали політику як справу представницьких урядів і суперництва ідей та програм. Далекий від того, щоби сприяти звуженню прірви між масами й елітами, антикорупційний дискурс тільки поглибив її.
Коли після 11 вересня тероризм захопив загальну уяву, було вироблено антитерористичний дискурс, щоби висвітлити спільну загрозу, і це мало допомогти встановити новий світовий порядок. Однак насправді багато місцевих урядів експлуатували антитерористичну ідею, щоб зруйнувати місцеву політичну опозицію і здобути контроль над громадянським суспільством. Антитерористичний дискурс уміло використовували для плекання підозр щодо неурядових організацій та незалежних медій, а також для загнуздання громадянських свобод. Уряди оцінили можливість і почали продукувати терористів. Вдала суміш із антитерористичної та антикорупційної риторики, помірного антиамериканізму й адміністративної політики на старий манір дали Владіміру Путіну зміцнити в Росії «прийнятний» авторитарний режим. Ця модель може бути замінена. Уряди, які виявили, що їхня свобода дій непомітно послабилася через поширення демократії та глобальної незалежности, використали антитероризм, щоб прикрутити гайки та поглибити таємність своїх операцій.
Схоже, що такий вплив антиамериканського дискурсу шкодить де­мократії. Помітно, як Вашинґтон пропаґує антикорупційну ідею, за­певняючи громадськість, що вся справа в корумпованих урядах. У випадку антитероризму Вашинґтон дозволив здискредитованим урядам затаврувати своїх внутрішніх опонентів як терористів узамін на глобальну підтримку «війни з тероризмом». У випадку антиамериканізму уряди намагаються переконати розчаровану публіку, що проблема в Америці. Антикорупційний рух розробили, щоб поширювати капіталізм і поглиблювати демократію. Він зазнав поразки. Антиамериканізм з’явився як сповнена ворожости відповідь на зростання впливу Америки, а також на поширення демократії та глобального ринку. На жаль, він має шанс досягти мети.

Американська відповідь антиамериканізмові
Після 11 вересня США розглядали суспільну дипломатію як належну відповідь на появу антиамериканізму. Рада з міжнародних відносин зазначила у звіті, що поліпшення іміджу США шляхом суспільної дипломатії безпосередньо пов’язане з основними потребами національної безпеки. Те­пер стратегія змінилася. Аґресивна реклама демократії є сьогоднішньою відповіддю Америки на тероризм і антиамериканізм. Чи це допоможе?
Правда, що США завжди були найсильніші й найпопулярніші, коли брали собі в союзники демократію та свободу. Це те, чого Америка навчилася з власної історії. Але реклама демократії може водночас страждати від нечестивої боротьби серед дискурсів антикорупції, антитероризму й антиамериканізму, які сьогодні формують наш світ. Загроза тероризму вже зіткнула демократичні суспільства з необхідністю пересунути кордони між громадянськими правами та громадською безпекою. Кожне суспільство має саме відповідати на запитання, скільки свободи воно готове пожертвувати за можливість краще захистити себе перед глобальною терористичною загрозою. Проблеми з’являються, коли відповіді дає не суспільство, а недемократичні уряди.
Внаслідок зміщення фокусу американської зовнішньої політики почали активізуватися демократичні процеси в деяких тираніях, починаючи від Середньої Азії. Те, як США керують відношенням між постановками де­мократії та службами безпеки, може породити опір демократичних рухів у деяких місцях і стати справжньою перешкодою для пропаґанди демо­кратичної ідеї. Вашинґтон заплатив таку ціну за подібну політику в Латинській Америці в дні Холодної війни, її ж він платить за подібну політику на Близькому Сході сьогодні. Однак іґнорування реальности терористичної загрози – це не вихід. Між цими двома цілями – війною з тероризмом через співпрацю армії й поліції та поширенням демократії – завжди будуть тертя, або й відвертий конфлікт.
Постання антидемократії може стати серйозною перешкодою в про­паґуванні демократії у світі. З огляду на нові підозри щодо США та їхньої політики, багато недемократичних, напівдемократичних чи й майже-де­мократичних режимів мають спокусу оголосити злочинними будь-які вну­трішні заклики до демократії, тавруючи їх як «спонсоровану з Америки дестабілізацію». Нещодавні події в Грузії є класичною ілюстрацією цієї тези. Тієї миті, коли грузини вийшли на вулиці, щоб захистити своє право на чесні вибори, Едуард Шеварднадзе швидко затаврував народний рух як заохочувану з Америки змову. Стратегія авторитарних урядів – змусити де­мократичні рухи дистанціюватися від США, позбавляючи їх у такий спосіб міжнародної підтримки. Для США пропаґанда демократії є способом підкорити свідомість і серця людей у всьому світі. Але якщо антиамериканізмові вдасться ототожнити вимоги демократії з «амери­канським імперіялізмом», це підірве перспективи поширення демократії.
Трансатлантична незгода підсилює ризик. Чимало европейських урядів, керовані зрозумілим бажанням захиститися від зростання хвилі анти­американізму, намагаються дистанціюватися від американських спроб пропаґанди демократії в тих середовищах, де існує стабільна антипатія до США. Така позиція може поставити під загрозу будь-які шанси демократичного прориву в багатьох частинах світу. Демократичний поштовх 1990-х був можливим, оскільки Европа й Америка мали спільну ідею демократизації; в багатьох реґіонах їхні програми пропаґанди демократії були спільними. Трансатлантичний поділ на полі пропаґанди демократії може зруйнувати саму ідею міжнародно підтримуваних спроб демократизації.
Нове зобов’язання Америки поширювати демократію зіткнеться з іншим критичним випробуванням. Чудо 1989 року не повториться. У Східній Европі демократизація дала життя проамериканським урядам та проамериканським суспільствам. Такого результату не можна очікувати на Близькому Сході чи деяких інших районах. Ірак – це не друга Польща. Зіткнувшися з перспективою появи антиамериканських демократій, які можуть становити певну загрозу США, Вашинґтон може бути змушений скоротити свою ідею демократизації. Але така реакція може мати фатальні наслідки для політики демократизації взагалі. Це може вилитися в прийняття стратегій розбудови демократій із «чуйними службами безпеки», де про демократію мають хибне уявлення як політичний режим, що може переспрямовувати і тримати під контролем локальні конфлікти, навіть коли при цьому не вдається забезпечити вдосталь свободи. Впровадження вільних виборів в етнічно поділені суспільства не рівнозначне демократизації цих суспільств. Слабкі й нефункціональні держави, що прийшли на заміну деспотичним урядам, є такою ж загрозою демократії. Близький Схід буде найскладнішою перевіркою того, чи демократизаційні стратегії США можуть залишатися вірними принципові, що демократія означає також відкрите суспільство.
А ось чого Америка не зуміла помітити, то це того, що в багатьох точках зростання антиамериканізму призвело до появи антиантиамериканськи на­лаштованих виборців. Навіть коли вони не погоджуються з політикою США, вони розуміють, що менший американський вплив означає менше свободи та що антиамериканізм є тільки відмовкою і платформою для антидемократичних і антиринкових сил. Із цього випливає, що доморослий антиантиамериканізм дає США найкращі засоби для спротиву політиці антиамериканізму. Іншими словами, радше підтримка демократії, а не її експорт, є найкращим стратегічним вибором США.

©Іван Крастев


Американцы пугают русских новыми смертями

16.11.2015
На встрече делегаций стран-членов НАТО прозвучал прогноз Эштона Картера, министра из Соединенных Штатов, о том, что участие российских вооруженных сил в Сирии обернется глобальными потерями. Агентство AFP Картера уточняет: потери россиян начнутся очень скоро. Масштабные последствия российского участия в Сирийское проблеме обозначатся новыми смертями – таков прогноз американских политиков.

Голова политика оценена в 100 мнл. долларов

12.11.2015
Кандидат в президенты Дональд Трамп в ходе предвыборной борьбы дал обещание выстроить «Великую стену», чтобы прибывающие в Соединенные Штаты эмигранты не причиняли беспокойства гражданам США новыми преступлениями и насилиями. В частности, он негативно высказался в адрес мексиканцев, которые, по его мнению, и являются виновниками участившихся преступлений.

Польша готова принять и разместить 5 военных бах США

09.11.2015
Министерство обороны Польши пришло к необходимости усиления американского союзнического присутствия.