Спів, запозичений у світу - 1.

24 Октябрь, 2009 - 11:51 — Критик

Надзвичайно складно дібрати слова, щоб схарактеризувати музику Вален­тина Сильвестрова. Складно вже тому, що жодне слово, навіть най-
точніше, найпереконливіше і найпоетичніше, не передасть тонких змістів творів Сильвестрова – таких, що постають, існують і розвиваються в суто інтонаційній, несказанній сфері. Названі й висловлені, мерехтливі сенси, плинні асоціяції та численні змістовні обертони цієї музики конкретизуються – і тим самим втрачають унікальну й неповторну багатовимірність. Можна, звісно, говорити про зовнішні параметри творчости Сильвестрова, наприклад, про жанрові пріоритети ком­позитора. Тут, безумовно, домінує інструментальна музика – від симфоній і вокально-симфонічних композицій до камерних ансамблів та фортепіянних опусів, хоча суттєву частину творчого доробку складає камерно-вокальна лірика. Можна констатувати певні композиційні тех-
ніки, що їх використовує митець (у музиці европейської традиції кількох останніх століть немає, певно, жодної, якої композитор не мав би у своєму арсеналі). Можна простежити зовнішню «еволюцію» Сильвестрова (вона буде пов’язана з руйнуванням закостенілих та «модних» канонів – і соцреалістичних, і аванґардистських). Але всі названі (і неназвані) ракурси відкриють нам тільки зовнішній шар Сильвестровської музики. Її сутність в іншому. Цю сутність можна відчути – безпосередньо, вслухаючись в інто­наційну плоть творів Сильвестрова. Її можна зрозуміти – і кращим ко­ментатором у цьому процесі постає сам композитор, глибоко, точно і тонко прояснюючи свої позиції. Нарешті, її можна осягнути – поєднавши напружене вслухання з неквапливим вдумуванням...
«Музика – це спів світу про самого себе». Певно, невипадково ця фраза Сильвестрова стала заголовком кількох розвідок про українського композитора, що належать музикознавцям різних країн. Очевидно, саме цей вислів може накреслити шлях до таїни музики Валентина Сильвестрова.
Найперше, світ. Музика Сильвестрова творить унікальний інтонаційний образ світу, ліричний за природою. Багатьма незримими каналами цей світ сполучається з «великим» світом, із Всесвітом – акумулюючи його звуковияви, що їх тонко виокремлює уважний слух композитора, концентруючи їх, одухотворюючи і віддаючи назад, у простір Культури.

Природа – це також музика, і якщо ти маєш слух, то ти її чуєш. Кожного музиканта звуки природи повинні цікавити з погляду їхньої музичної сутности... В принципі звучання життя утворює своєрідний оркестр. Море з його звуками – це щось на кшталт вчителя, а грім з його різноманітністю звукової палітри! Тут якесь поєднання погрози зі смутком, гуркіт, віддалений простір, звідки лунає грім, утворює ефект метафоричної елегійности. У моїх аванґардних творах я черпав у природі, ніби запозичував її звукові процеси, що мають музичне походження, викликають певну емоцію, скажімо, сум. Наприклад, шум вітру, скоріше навіть не шум, а подих, дихання.

Далі – спів. Мелодизм, кантилена, вокальність – це основи музики Силь-
вестрова. Вони виявляються не тільки у глибинній спорідненості тво-
рів українського митця з творчістю най-
видатніших мелодистів Европи – Моцарта, Шуберта, Шопена, Чай­ковського, Рахманінова, у насиченості Сильвестровських текстів знаками культури Lied та романтизму; у проспіваності кожної лінії, у наскрізній мелодизації фактури. Звуковий світ творів Сильвестрова розгортається, ніби мелодія: від первинного імпульсу – до останнього відлуння.

Для мене дуже важливим є початок. Як правило, це миттєвий спалах, сиґнал, прокол простору зроблености. І далі ти повинен підхоплювати та фіксувати кроки, які робляться ніби поза твоєю волею – тільки встигай їх записувати. Виникає шлях... Я завжди прагнув творити на слух... Ці створені на слух фраґменти, ніби промені світла, пробивались крізь товщу води, навіть на дні відчутна їх іскорка, інакше була б суцільна темрява. І композиція підкорялась би тільки поняттєвому апарату, але не просвічувалася б слухом, і від того не мала б міцности виживання.

Зовні мелодії Сильвестрова дуже прості. Їх основа – загальновживані кантиленні знаки: мелодична хвиля, романсова секста, інтонація се­кундового зітхання. Однак концентрація кантиленности, мерехтливі ві­­дображення-відлуння окремих мелодичних зворотів у глибинах фактури, «розподіл» фрази між різними голосами, партіями – все це створює ефект суцільної мелодизації музичної тканини, всезагального співу: «Не просто будується певне звукове тіло, але тіло, що співає...».
Мелодія, вважає Сильвестров,

виникає завдяки неявним жестам. Якщо ж дивитися на явні жести, то не визначиш, чим відрізняється вдала мелодія від невдалої. Необхідний тонший апарат, інший рівень пошуку... Треба уловлювати ще й обертональні смисли... Ти ніби у певному місці «натискаєш» матерію цього тексту, і виникає обертон – ніби позамежний текст, який торкається ви­димого тексту, але не тотожний йому. Він передусім розрахований на слухову впізнаваність. Тому музика має, крім тексту, семантичну обертональну сферу, що присутня і в композиторській, і у виконавській творчості як своєрідні астральні тіла, німби. У цих випадках таїна того, як досягнуто цього ефекту, прихована. Один твір не дає цих обертонів, інший дає – обертони смислу, простору, обертони часові. Завдяки чому? Завдяки якимось майже непомітним «ледь-ледь»...
Нарешті – про самого себе. Музика Сильвестрова лірична за природою. Вона, як і поезія, не вдовольняється загальним враженням. Вона вкрай концентрована й деталізована; за кожною інтонацією постає не ліричний герой, не персонаж, не дійова особа. За кожною інтонацією – сам Автор, його світовідчуття і світорозуміння.

Мені здається, що поступово, коли ти вслухаєшся у себе, наскільки тобі дозволяють сили, час, критична настанова, відбувається якась дивна, але цілком відчутна річ, за якої ти ніби ототожнюєшся зі своїм твором, перетворюєшся на нього. Твір встиг витримати і твій ентузіязм, і твою критику; ти знаєш усі його недоліки, але нічого не поробиш, це вже ти... Ти ніби матеріялізуєш те, що у тебе всередині, внутрішнє переходить у зовнішнє...

Звідси – своєрідність сильвестровської інтонації (при тому, що словник, інтонаційний матеріял загальновживаний). Сам композитор говорить, що «записані тексти – це пам’ять про те унікальне, неповторне для даного митця, культури, що йому шкода було забути. Це така неповторність, яка не піддається клонуванню...».
В основі кожного твору Сильвестрова лежить певна інтонаційна ідея, мелодична знахідка, музичне зерно.

Ми розглядаємо видатні твори минулого і розуміємо, що там є ці зерна. Задля цього ми і слухаємо цю штуку. Ми чуємо там якийсь завиток або мелодичну фразу і розуміємо, що з погляду концепції фраза нібито й непомітна. Фраза, і все. А для музичного слуху це подія.

Саме ці «зерна», на думку композитора, забезпечують незнищенність культури; саме завдяки їм митцеві вдається «впіймати» плин універсуму – «...не просто показати, що це ніжна музика, трепетна, а вловити його, вловити цей світ...».
Вода ніби повинна бути готовою стати святою. Так і музика. Адже в ній також є прості – у даному випадку чисті – інтервали, чисті структури. В такій ситуації під впливом священного слова музика перетворюється, і навіть якщо слово потім забрати, то його благотворний вплив залишається, –

сказавши ці слова, композитор не міг оминути хорового жанру. Тим більше, що хор для Сильвестрова – «первинна музика, первинна субстанція. Причому европейського типу». Однак шлях до хорової творчости виявився довгим і непростим.

©Юрій Чекан


Американцы пугают русских новыми смертями

16.11.2015
На встрече делегаций стран-членов НАТО прозвучал прогноз Эштона Картера, министра из Соединенных Штатов, о том, что участие российских вооруженных сил в Сирии обернется глобальными потерями. Агентство AFP Картера уточняет: потери россиян начнутся очень скоро. Масштабные последствия российского участия в Сирийское проблеме обозначатся новыми смертями – таков прогноз американских политиков.

Голова политика оценена в 100 мнл. долларов

12.11.2015
Кандидат в президенты Дональд Трамп в ходе предвыборной борьбы дал обещание выстроить «Великую стену», чтобы прибывающие в Соединенные Штаты эмигранты не причиняли беспокойства гражданам США новыми преступлениями и насилиями. В частности, он негативно высказался в адрес мексиканцев, которые, по его мнению, и являются виновниками участившихся преступлений.

Польша готова принять и разместить 5 военных бах США

09.11.2015
Министерство обороны Польши пришло к необходимости усиления американского союзнического присутствия.