Третій шанс для помаранчевих. Частина 1.

30 Октябрь, 2009 - 17:23 — Критик

Як це часто буває, випадок і заплутані обставини втрутилися у плани та задуми. Цілу зиму ми з моєю партнеркою Кристіаною пропрацювали над книжкою про Україну після Помаранчевої революції. Книжка вийшла у квітні, і я там іще описую ситуацію Ющенка, який у січні виявився «ко­ролем без країни», та несподіваний тріюмф протилежної сторони. Те, що Юрій Луценко заснував громадський рух «Народна Самооборона» і розпочав багатотижневу подорож усіма реґіонами України, стало для мене одним із сиґналів: напруження підштовхне до нових розв’язків.

Із Німеччини ми спостерігали боротьбу довкола нових виборів і спроби президентської сторони повернути свої позиції. Аж у липні мені вдалося на кілька днів приїхати до Києва, де я тинявся бульварами у нестерпній літній спеці, так майже ні з ким і не зустрівшися. Поблизу університету висів передвиборний плакат Самооборони, з якого привітно усміхався Луценко, тримаючи в руках невеличку казкову істоту. «Час убити дракона», – так звучало гасло плаката. Мені захотілося якомога уважніше придивитися до цього драконоборця під час передвиборної боротьби. На останніх сторінках своєї книжки я показав його як такого собі позитивного Дон Кіхота, який не лише бореться проти вітряків, але й, як здавалося, пра­гне неможливого.
З усіх моїх планів – провести весь вересень в Україні удвох, спостерігаючи хід виборів, зібрати й опрацювати враження з якомога більшої кількости населених пунктів – нічого не вийшло. Я зміг приїхати тільки сам і то на короткий час. Натомість мені випав шанс долучитися до багатоденної журналістської подорожі, що супроводжувала передвиборний тур Луценка і команди очільників «Нашої України – Народної Самооборони» через Ужгород, Львів та Івано-Франківськ. Група мала вирушити з Києва мікроавтобусом посеред ночі, щоб опівдні наступного дня прибути до Ужгорода.
Ідея робити такий велетенський гак – Берлін–Київ–Ужгород – та ще й провести ніч у маршрутці мені не сподобалася, тому я обрав класичний південно-східний маршрут: Прага–Братислава–Кошице–Чієрна-над-Тисою–Чоп. Я планував уже вночі бути в Ужгороді й дочекатися там київських журналістів.
Тільки у потязі я усвідомив, що вирушив у подорож власними спо­гадами. Берлін–Будапешт через Прагу і Братиславу – це був один із класичних відпочинкових маршрутів молодих східних німців, яким так кортіло бо-дай натрохи втекти від тісноти й за-
душливої атмосфери НДР. Чієрна-над-Тисою, розташована на кордоні між тодішніми Чехословаччиною та Совєтською Україною, – місце останніх переговорів між Александром Дубчеком і Лєонідом Брєжнєвим пе-
ред тим, як у серпні 1968 року в Чехословаччину в’їхали совєтські танки і розтрощили всі сподівання.
Моя перша подорож цим маршрутом припала на червень 1967-го, я був тоді ще практикантом в університетській бібліотеці Єни і супроводжував старшого колеґу в мандрівці Високими Татрами. Роздовбаний чорно-білий телевізор нашого господаря у Татранській Ломніці показував кадри Шестиденної війни, а супровідного тексту ми майже не розуміли. Час від часу зображення зникало, і тільки цілеспрямованим ударом кулака господареві вдавалося привести апарат у дію. Із цієї подорожі в мене також залишилися перші враження від нічної Праги.
Я був студентом, навчався у Схід-
ному Берліні й, затьмарений соціялістичними ідеями, намагався повірити в леґенду про контрреволюцію в Празі, яку треба було побороти. Коли я спробував переконати у цій дурниці словацьку приятельку, в якої гостював у Братиславі 1971 року, вона просто взяла мене за руку і відвела до одного перехрестя: «Тут загинули мої однокурсники, коли спробували виступити проти окупантів».
Життя у великому місті та численні інші враження не минули марно і відкрили мені очі, а ще за кілька років навчаня у Польщі остаточно змінило мій шлях.Варшавський університет і перші кроки щойно заснованого Ко­мітету захисту робітників (KOR), які я мав нагоду спостерігати восени і взимку 1976–1977 років, стали для мене наукою життя. Саме польські контакти й друзі вперше привели мене в реґіон, що тепер був метою моєї подорожі. Випускники Варшавського університету, польські учасники руху 1968 року, після поразки студентських протестів у березні 1968-го спорудили в лісах Бескидів хатину, куди запросили мене влітку 1977-го. Доїхавши з Варшави до Устшиків Дольних – Устриків Долішніх на кордоні між тодішніми Чехословаччиною і Совєтською Укра-
їною, я спробував зорієнтуватися. Купив мапу й попросив пояснень у місцевого мешканця. Той втупився у мапу, пробурмотів по-польськи: «От лайно» – і присів зі мною на узбіччя. Олівцем він викреслив на карті всі польські назви і вписав пер-
вісні українські. Так я дістав перший урок України в Польщі. Кожного на­ступного літа в Бескидах мене ото-
чували блакитно-жовті барви будинків і українські пісні, яких співали вночі біля багаття.
Понад десять років потому – у мене за плечима вже були шалені роки в опозиційних гру-
пах Східного Берліна, примусове переселення до ФРН і перший досвід життя на Заході – абсурдність нашої еміґра-ції знову привела мене в Карпати. Закордонні паспорти НДР дозволяли мені та моїй родині їхати до кожної вільної країни світу, але зачиняли перед нами як перед ворогами держави дорогу до НДР, навіть транзитом. Позаяк ми не хотіли летіти, то бу-
ли змушені обрати з Федеративної Республіки до Польщі габсбурзь-кий шлях – через Відень і Будапешт. Улітку 1989-го, діставшися Будапешта, ми мали їхати до Східної Польщі, але поїзди на Краків були переповнені, тож, не довго вагаючись, ми вирішили їхати через Львів і Перемишль. У липні «осені народів» Лемберґ/Львов/Львів зустрів нас іще з усім своїм совєтським шармом. Від кількох годин транзитного перебування залишилося небагато спогадів – тільки про велетенський вокзал і дитячий майданчик, який ми знайшли для наших дітей.
У дев’яності роки, коли хвилі німецько-німецького возз’єднання дещо вгамувалися і я знову частіше почав їздити до Польщі, розширились і межі подорожей. Екскурсії «Польща та її східні сусіди», здійснені разом з одним польським колеґою, відкрили нам Литву, Білорусь, Західну Україну.
І ось тепер поряд лежали не лише Чієрна, Устрики і Перемишль на мапі Карпат, яку я розглядав у потязі, – так само наблизились одне до одного і десятиліття.

© Вольфґанґ Темплін


Лучшая площадка для покупки и продажи электронных товаров для веб-мастеров

Американцы пугают русских новыми смертями

16.11.2015
На встрече делегаций стран-членов НАТО прозвучал прогноз Эштона Картера, министра из Соединенных Штатов, о том, что участие российских вооруженных сил в Сирии обернется глобальными потерями. Агентство AFP Картера уточняет: потери россиян начнутся очень скоро. Масштабные последствия российского участия в Сирийское проблеме обозначатся новыми смертями – таков прогноз американских политиков.

Голова политика оценена в 100 мнл. долларов

12.11.2015
Кандидат в президенты Дональд Трамп в ходе предвыборной борьбы дал обещание выстроить «Великую стену», чтобы прибывающие в Соединенные Штаты эмигранты не причиняли беспокойства гражданам США новыми преступлениями и насилиями. В частности, он негативно высказался в адрес мексиканцев, которые, по его мнению, и являются виновниками участившихся преступлений.

Польша готова принять и разместить 5 военных бах США

09.11.2015
Министерство обороны Польши пришло к необходимости усиления американского союзнического присутствия.