Школа іншування - 1.

23 Март, 2003 - 17:03 — Критик

Якщо судити за статистичними довідниками, то сучасне українське суспільство виглядає порівняно етнічно однорідним: хоча в окремих регіонах питома вага етнічних меншин, що компактно мешкають там, доволі помітна, загалом майже три чверті населення становлять етнічні українці. Але соціологи вважають, що соціально-культурний склад населення України далеко не такий простий. Понад 90% його становлять три великі мовно-культурні групи: україномовні українці (близько 40%), російськомовні українці (30–35%) та російськомовні росіяни (понад 20%). При цьому, однак, не беруться до уваги істотні культурні (зокрема, релігійні) відмінності між україномовним населенням Галичини та Наддніпрянщини, а також фактична двомовність (принаймні, пасивна) мільйонів городян у центральній та західній Україні. 

Школа іншування - 2.

23 Март, 2003 - 17:02 — Критик

Та чи готове сучасне українське суспільство сприймати власну багатокультурність як «виклик різноманіття», а не як загрозу цілісності нації? Чи готове воно переосмислити стереотипні (тобто етноцентричні, монокультурні) уявлення про націю, національну культуру, національну освіту?
Серед суспільно-політичних еліт України загалом переважає уявлення про український соціум як про домінантне українське етнічне ядро, до якого мають інтегруватися етнічні меншини з частковою мовно-культурною українізацією.
Державну політику зорієнтовано на помірну українізацію з забезпеченням культурних прав меншин, але, по-перше, й на те, й на те бракує коштів і засобів, по-друге, ця політика не є постійною, багато в чому залежить від конкретних виконавців, «коливається» між поміркованим націоналізмом та ностальгійно-радянським «інтернаціоналізмом», щораз оминаючи послідовний, продуманий мультикультуралізм.

Школа іншування - 3.

23 Март, 2003 - 17:01 — Критик

Найперший загальний висновок — практично в усіх розглянутих підручниках і посібниках історія України трактується у річищі традиції, що її започаткував іще Грушевський: як історія етнічних українців, а точніше — як «шлях українського народу до незалежності». Чіткого розрізнення між поняттями етносу, народу та нації не робиться — отже, «українськими національними» часто виявляються історичні явища XVI, XV й навіть XIII століть.
Виразною тенденцією є зосередженість на конфліктах, що провокує використання відповідної наступальної або звинувачувальної лексики (суцільні розчленування, загарбання, вторгнення, захоплення, підступні напади, зради). Споконвічна боротьба за незалежність робить наших воїнів захисниками (навіть на чужій території), а чужих — загарбниками. Руські князі розпочинали війни за «поширення своєї юрисдикції» та задля «зміцнення рубежів» держави.

Школа іншування - 4.

23 Март, 2003 - 16:59 — Критик

Курс всесвітньої історії є складовою частиною «державного компоненту» шкільних програм, тобто є обов’язковим для вивчення. Як і більшість гуманітарних предметів, курс зазнав певних змін протягом останніх років. Зміни ці стосуються головно смислових акцентів, пропорційності побудови курсу тощо. Варто зауважити, що ці зміни мали би бути суттєвішими, з огляду на те, якою мірою змінилися світоглядні настанови в суспільстві. Натомість схема подання матеріалу залишилася та сама, що й у радянських підручниках, скажімо, двадцятирічної давності. Домінує «європоцентризм» як основна засада викладання курсу. В підручнику з історії стародавнього світу читаємо:
У східній культурі — основне — це слухняність, покора богам і долі, виконання волі жерців, чиновників, фараона, царя. На Сході вважається, що людина ніщо, вона непомітна, як піщинка, як комашка. Час вимірюється вічністю.

Комунікативна утопія в українському контексті. Частина 1.

23 Март, 2003 - 10:17 — Критик

1.
Ця стаття не є аналізом конкретної книжки відомого філософського метра, чи популярним викладом еволюції його поглядів і нинішнього світогляду, чи спробою визначити місце комунікативної філософії в історії філософської думки й у сучасному культурному контексті. Вона має принципово іншу мету: накреслити ескіз портрета особливого концептуального персонажа — «Габермас-в-Україні». Деконструкція цього персонажа як продукту рецепцій і проекцій пострадянського українського інтелігента може сприяти й деконструкції популярної комунікативної утопії — великого і всепереможного вчення габермасизму-апелізму. 

Комунікативна утопія в українському контексті. Частина 2.

23 Март, 2003 - 10:15 — Критик

3.
Але якби Габермас зупинився на своєму критичному етапі й не прибрав собі ролі вчителя-пастора, то його робота лишилася б на рівні епігонського продовження справи старших «франкфуртських» колег (Горкгаймера, Адорно, Маркузе) і навряд чи спричинила якийсь суспільний резонанс. Саме наступна еволюція мислителя, що дозволила перетворити критичний імпульс на добру звістку, сценарій і логіка цього перетворення, виявляються глибоко співзвучними інтелігентській свідомості, яка вихована на утопічних проектах.

Зі збірки «Короткі хвости». Частина 1.

16 Март, 2003 - 12:56 — Критик

Камінь

Не знати, чи було це тому, що звали його «Рок», себто «камінь» по-англійському, чи може, ще тому, що на прізвище було йому «Петерсон», себто й тут слово «камінь» крилося в корені, а чи, може, тому, що життя його склалося не надто легким, чи нарешті через якусь іншу незбагненну причину, але мірою того, як він старішав, Рок Петерсон дедалі більше й більше присвячував свою увагу камінню. Спершу цікавили його великі каменюки й узори верств магми, що вилися граційно крізь їхні гострі, кантясті форми. Тоді малі камінці стали цікавити його, спершу заокруглені, вигладжені водою й льодовиками, тоді гостробокі, наслідки якихось страшних, брутальних подій. Він любувався їхнім кольором, формою, постійно не можучи вийти з дива, як гармонійно, немов у квітці, ці два завжди були поєднані, здібний простояти дослівно годинами, розглядаючи якийсь зразок такого, як обертав його в пальцях. Він почав вивчати геологію, став непоганим петрологом і петрографом, але зацікавлення його камінням переходило межі інтелектуального.

Зі збірки «Короткі хвости». Частина 2.

16 Март, 2003 - 12:54 — Критик

Наддитина

Крізь плюскіт ріки, немов крізь тихий шепіт у вухо, я чув, як голос кликав мене знов і знов, злітаючи ген у небо, не знаходячи мене там, тоді пірнаючи стрімко вниз і розбігаючись по землі на всі боки, шукаючи мене між хатами, деревами й кущами, порослими маленькими, лискучими, ще не цілком розвиненими листками, й нарешті знаходячи мене на стовбурі дерева, що хилилося над ріку, моїм улюбленім місці для того, щоб споглядати, як вода текла кудись у таємничу, недосяжну безвість. Як завжди, упоравшись із домашніми завданнями зараз після того, як прийшов зі школи додому, в великім поспісі, за менше ніж півгодини, я побіг над ріку, щоб пожити там трохи своїм уявним життям, заки покличуть мене на вечерю. Та не був це зов до вечері — сонце ще висіло над обрієм, і кликав мене не голос жінки чи дитини, а чоловіка, здавалося, мого батька. Серце моє загупало голосно, а шлунок стиснувся в кулак, бо я знав, що новина не буде доброю. Він прийшов рано додому, то крилося за тим щось серйозне. Та ховатися від долі не було чого. Скоріше чи пізніше вона мене знайшла б, то краще було стати віч-на-віч з нею відразу. Заплющивши на мить очі та зідхнувши глибоко, я відірвався від свого єдиного друга, ріки, і як старий дід, поплентався нерадо додому.

Калейдоскопи деконструйованих вартостей

2 Март, 2003 - 14:44 — Критик

Есей польського критика та літературознавця, професора Едварда Бальцежана, присвячено стану гуманітарної спільноти та наукової гуманітаристики у Польщі, де «конфлікти свободи», на думку автора, нині переживаються гостріше, ніж колись «конфлікти поневолення», підсилюючи «колізії між динамікою форм і безвладністю вартостей». Отже, зрештою, йдеться про можливість і далі розрізняти вартості та антивартості, хай навіть і у геть постмодерні часи.

Диктат переконливості

31 Январь, 2003 - 17:54 — Критик

Уже рік, як існує український варіант Дейвісової «Європи». Можливо, саме стільки часу потрібно, щоб переварити це, хоча й нескладне, проте доволі обширне читво.
«Європа» ввійшла в наше гуманітарне поле саме тоді, коли його досить міцно опанувала французька філософська думка 60–80-х років. Чи не найгрубша з книг, виданих за останні роки українською мовою, дуже «вчасно» зустрілася зі своїм есхатологічним вироком, якого озвучив колись Жак Дерріда, а на східнослов’янськомовному інтелектуальному просторі він пролунав майже разом із появою «Європи» в Києві, повідомивши про «…смерть книжкової цивілізації, яка проявляється … у судомах розбухання бібліотек» (Жак Деррида. О грамматологии. — Москва, 2000). Мабуть, через це в опозицію до Дерріда і Фуко на сам початок своєї праці Дейвіс стає свідомо, не стримуючи іронії як щодо наукових позицій, так і щодо сексуальних уподобань опонентів. 


Американцы пугают русских новыми смертями

16.11.2015
На встрече делегаций стран-членов НАТО прозвучал прогноз Эштона Картера, министра из Соединенных Штатов, о том, что участие российских вооруженных сил в Сирии обернется глобальными потерями. Агентство AFP Картера уточняет: потери россиян начнутся очень скоро. Масштабные последствия российского участия в Сирийское проблеме обозначатся новыми смертями – таков прогноз американских политиков.

Голова политика оценена в 100 мнл. долларов

12.11.2015
Кандидат в президенты Дональд Трамп в ходе предвыборной борьбы дал обещание выстроить «Великую стену», чтобы прибывающие в Соединенные Штаты эмигранты не причиняли беспокойства гражданам США новыми преступлениями и насилиями. В частности, он негативно высказался в адрес мексиканцев, которые, по его мнению, и являются виновниками участившихся преступлений.

Польша готова принять и разместить 5 военных бах США

09.11.2015
Министерство обороны Польши пришло к необходимости усиления американского союзнического присутствия.