Головний біль містера Кучми - 1.

25 Январь, 2003 - 00:28 — Критик

1.
За останні роки я не раз дякувала Богові за те, що, будучи науковцем і небайдужим спостерігачем подій в Україні, не є політологом. Адже звичний для західного аналітика підхід — вивчення виборчих систем, партійних програм, груп інтересів, громадської думки та механізмів ухвалення політичних рішень — здебільшого мало придатний на те, щоб пояснити приховані рушії дивного й загадкового світу українського політичного життя, світу, в якому демократи часто недемократичні, бізнесмени не дуже схожі на бізнесменів, а «зелені», здається, просто вибрали не той колір. Для людини, вихованої та навченої на Заході, розбіжність між риторикою та дійсністю, проголошуваною та чинною політикою, іміджем і суттю є такою разючою, що їй важко зрозуміти — а ще важче передбачити — заплутані виверти української політики.

Головний біль містера Кучми - 2.

25 Январь, 2003 - 00:27 — Критик

3.
Втім, до певного часу друкованим у західній пресі статтям властиві були стриманість у закидах офіційним особам і відверте небажання коментувати перебіг розслідування. Тон публікацій змінився після виступу 10 січня у Верховній Раді генерального прокурора України, коли той, відмовившися дати бодай якісь висновки щодо знайденого поблизу Таращі тіла, заявив проте, що жодних додаткових експертиз не передбачено. (Аналіз ДНК з використанням проб крові дітей Георгія Гонгадзе могли б остаточно підтвердити «99,6-відсоткову» ймовірність того, що це таки знайдено тіло загиблого журналіста.)

Вічне повернення містифікацій - 1.

24 Январь, 2003 - 23:32 — Критик

1.
З-поміж багатьох складників творення новітньої національної самосвідомості й колективного самоствердження, мабуть, найбільше уваги традиційно привертає роль «національного поета». Ним пишається багато літератур, хоч є й такі (наприклад, французька та американська), що не мають однозначного «еталона». У Східній Європі, де не бракує ікон та іконних письменників, «національні поети» стають закономірністю, тож такі письменники, як Шевченко та Міцкевич, Пушкін і Петефі, Маха й Емінеску водночас уособлюють і літературу, і націю, і їх унікально владне, трансцендентне поєднання. 

Вічне повернення містифікацій - 2.

24 Январь, 2003 - 23:30 — Критик

4.
Першим його плодом є «Слово о полку Ігоревім» — першим і, напевно, найуспішнішим, бо Оссіан відроджується тут не у формі чергового перекладу або переспіву (їх російські літератори — Костров, Карамзін й багато інших — створили чимало, а є ще літературні тематизації, як-от трагедія Озерова «Фінгал» 1805 року тощо), але як автономного, буцімто старовинного й автентичного тексту. Оссіанівський дух явлено й у самому тексті «Слова», в його образах, загальному пафосі та поетиці (що вперше докладно досліджував Андре Мазон), й у супровідних культурно-історичних обставинах (див. праці Волтера Шамшулі та щойно завершену монографію Едварда Кінана, про яку можна довідатися з його статті в минулому числі «Критики»). 

Вічне повернення містифікацій - 3.

24 Январь, 2003 - 23:18 — Критик

6.
Якраз тут і доходимо найголовнішого: «Слово» залишається масштабним прикладом успішної, тобто тривалої, національної містифікації. (Може, як побачимо, не зовсім унікальним прикладом, бо є ще інші, аналогічні явища — але вкрай промовистим і повчальним.) За двісті років його існування в суспільстві відбулася фундаментальна зміна: той скепсис, із яким поставилися до «Слова» науковий істеблішмент і прошарок критично мислячої інтелігенції початку XIX століття (науковці-спеціалісти Євфимій Болховітінов, Осип Сенковський, Михайло Каченовський, Павло Строєв, критик Микола Надєждін та інші), в наступних поколіннях був переможений ентузіазмом захисників його автентичності, зокрема таких, як Пушкін і Бєлінський (не кажу про Карамзіна та Мусіна-Пушкіна, причетних до появи твору).

Умовні рефлексії наукового раціоналізму - 1.

24 Январь, 2003 - 18:35 — Критик

Останній рік XX століття «Український історичний журнал» розпочав публікацією під велемовною назвою «Українська та світова історична наука: рефлексії на межі століть». Теоретична стаття в досить-таки бідному на методологічну рефлексію виданні, та ще й на перших сторінках, мусить неабияк зацікавити не тільки істориків, а й узагалі українських інтелектуалів. Тим більше, коли вона розтягнулася аж на чотири числа*: для наукового журналу річ незвичайна, вказівка на те, що й автор Володимир Потульницький, і редакція вважають цей текст чимось значнішим, ніж просто журнальна стаття, хай і найсерйозніша.

Умовні рефлексії наукового раціоналізму - 2.

24 Январь, 2003 - 18:33 — Критик

Історія постає в діалектичному змаганні міфу з логікою, стверджує Потульницький, щоправда, не уточнюючи, що таке логіка і що таке діалектика, адже кожен, хто читає його статтю, мусить розуміти: все погане — ірраціональне, а все добре — діалектичне. Мабуть, саме ці дві речі є тим «мінімумом елементарних взаємовідносин» (1:4), який вичерпує методологічні категорії автора. Втім, пам’ятаймо, що він надає словам «ірраціоналізм» і «діалектика» дещо незвичного смислового навантаження, тож виходить, що будь-який захист навіть найменшого дисконтинуїтету в історії є ірраціональним, а справжня діалектика вимагає континуїтету і всеохопності: «Діалектику історії України та всесвітньої історії слід розуміти як характеристику відношень загального і одиничного. Одиничне ніколи не розчиняється в цілому, воно залишається одиничним. Одиничне може вступати в якусь цілісність, але залишається ірраціональним (за процесом розчинення). Це Кант називав трансцендентальністю» (1:15). 

Умовні рефлексії наукового раціоналізму - 3.

24 Январь, 2003 - 18:32 — Критик

Виглядає, що шановний автор живиться уламками категорій кінця XIX століття, коли, за його ж словами, історики дійшли висновку, «що історична правда є одна, а коли є різні, то це вже не наука, а міф» (1:6). Щоправда, у своєму відході від позитивізму в історію, одночасному захопленні й науковістю, й історіософією, він посувається дедалі більше у першу половину XIX століття. Незважаючи на те, що за інтелектуальну батьківщину йому править німецька історія часів Леопольда фон Ранке, він хоче виглядати дуже сучасним. Звідси всі ці посилання на Куна та Фуко, розмови про найпрогресивніші й наймодерніші методи. Розмови, які позбавляють будь-якої «логіки» та цілісності старосвітську основу його поглядів. 

Відтворення символу

2 Январь, 2003 - 15:39 — Критик

В нарисі львівського мистецтвознавця та історика Володимира Александровича йдеться про місце, яке має посісти в національній культурній традиції одна з найдавніших пам'яток давньоруського релігійного малярства — нещодавно віднайдена холмська ікона Богородиці (XII століття), яка належала засновникові Холма князю Галицькому Данилу Романовичу.
Пропрацювавши майже чверть століття над проблемами історії давнього українського малярства, я мав нагоду бачити чимало пам’яток, здатних схвилювати і фахівця-мистецтвознавця, і просто глядача, навіть найвибагливішого. Проте не тільки раніші враження, а й найсміливіші фантазії перевершило те, що пощастило побачити торік вересневого дня в Музеї волинської ікони.

Ще трохи про місячні затемнення

2 Декабрь, 2002 - 14:45 — Критик

Полемічні зауваги київського літературознавця Елеонори Соловей продовжують дискусію щодо змісту та меж українського літературного модернізму, спричинену книжкою Соломії Павличко «Дискурс українського модернізму» й розпочату друкованими у «Критиці» статтями Юрія Тарнавського «Темна сторона місяця» (ч.7-8, 2000) та Богдана Бойчука «Затемнена сторона місяця» (ч.10, 2000). Крім цього, до розгляду залучено статтю Iгоря Бондаря-Терещенка «Невідомий Свідзинський», уміщену в шостому числі «Кур’єру Кривбасу» за 2000 рік.


Американцы пугают русских новыми смертями

16.11.2015
На встрече делегаций стран-членов НАТО прозвучал прогноз Эштона Картера, министра из Соединенных Штатов, о том, что участие российских вооруженных сил в Сирии обернется глобальными потерями. Агентство AFP Картера уточняет: потери россиян начнутся очень скоро. Масштабные последствия российского участия в Сирийское проблеме обозначатся новыми смертями – таков прогноз американских политиков.

Голова политика оценена в 100 мнл. долларов

12.11.2015
Кандидат в президенты Дональд Трамп в ходе предвыборной борьбы дал обещание выстроить «Великую стену», чтобы прибывающие в Соединенные Штаты эмигранты не причиняли беспокойства гражданам США новыми преступлениями и насилиями. В частности, он негативно высказался в адрес мексиканцев, которые, по его мнению, и являются виновниками участившихся преступлений.

Польша готова принять и разместить 5 военных бах США

09.11.2015
Министерство обороны Польши пришло к необходимости усиления американского союзнического присутствия.